Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

  • Отримано 16.03.2023,
  • Доопрацьовано 16.03.2023,
  • Прийнято 16.03.2023
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 10, № 2, 2020
  • прокурор; кримінальна процесуальна діяльність; обвинувач; публічне обвинувачення; прокурорський нагляд; процесуальне керівництво.
  • https://doi.org/10.33270/04202002.103
  • Сторінки 96-104

Турбулентні зміни законодавства останніми роками є плідним підґрунтям для наукових досліджень. Інколи закони, які регулюють кримінальні процесуальні відносини, приймають так швидко й дивно, що згодом вони тільки завдають шкоди інтересам держави й ускладнюють роботу прокурора – процесуального керівника під час розслідування кримінального провадження. З огляду на це, актуальним є питання щодо ролі та місця прокурора в механізмі забезпечення прав і свобод громадян під час здійснення кримінального судочинства, реалізації його функцій і повноважень. Підтвердженням цього є зміни до Конституції України, прийняті в липні 2016 року, які вже протягом чотирьох років не імплементовані до інших законів України. Закріплений Основним Законом оновлений статус прокурора створює новий базис для процесуальної тактики розслідування кримінальних проваджень. Отже, варто дослідити нову законодавчу регламентацію, емпіричні результати та практичну складову діяльності прокурора. У роботі розглянуто функціональний алгоритм дій прокурора – процесуального керівника щодо розслідування кримінальних правопорушень. Метою статті є характеристика особливостей реалізації процесуального статусу прокурора як суб’єкта кримінальної процесуальної діяльності під час розслідування злочинів, складова цієї діяльності як наглядовця чи обвинувача в кримінальному судочинстві, зіставлення таких повноважень і визначення характеру зазначеної діяльності з огляду на їх кількість у законі. Методологія. Для досягнення поставленої мети застосовано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та статистичний методи. Наукова новизна. На підставі аналізу положень останніх змін у законодавстві та судової і прокурорської практики встановлено основний напрям роботи прокурора як обвинувача в кримінальному провадженні. Окреслено специфіку процесуальної тактики прокурора на стадії досудового розслідування та в суді, його спрямованість на обґрунтоване притягнення до відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, з метою винесення обвинувального вироку суду. Висновки. Встановлено значення та функціональне наповнення кримінальної процесуальної діяльності прокурора в українському судочинстві. Наразі він є передусім обвинувачем із незначною кількістю наглядових повноважень, тому наглядові функції прокурора визначено як другорядні. Водночас прокурор є основним учасником кримінального провадження, оскільки діє на всіх його етапах з початку кримінального провадження та до його закінчення.

Використані джерела

[1] Кримінально-процесуальне право України : підручник / за ред. Ю. П. Аленіна. Харків: Одіссей, 2009. С. 183.

[2] Дворник А. Повноваження прокурора у досудовому кримінальному провадженні. Вісник прокуратури. 2013. № 8. С. 122–128.

[3] Гловюк І. Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням. Вісник прокуратури. 2013. № 12. С. 79–88.

[4] Каркач П.М. Деякі питання прокурорської діяльності у сфері протидії злочинності. Юрист України. 2018. № 2. С. 87–92.

[5] Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. URL: http://zakon5.rada. gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. Prosecutor under the current criminal procedure code... 110 Law Journal of the National Academy of Internal Affairs, 20(2), 103-111

[6] Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

[7] Курбатова І. С. Прокурор у кримінальному судочинстві: теоретичні та прикладні проблеми реалізації державою конституційних прав людини і громадянина: монографія. Ірпінь: Ун-т держ. фіскал. служби України, 2020. 370 с.

[8] Лапкін А.В. Щодо визначення мети, завдань та функцій прокуратури. Правові горизонти. 2019. № 17. С. 97–101. doi: http://www.doi.org/10.21272/legalhorizons.2019.i17.p:97.

[9] Макбрайд Дж. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес. Київ: К.І.С., 2010. 576 с.

[10]Прокурорський нагляд в Україні: підручник / за ред. І.Є. Марочкіна, П.М. Каркача. Харків: Одіссей, 2004. 306 с.

[11]Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність: наказ Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 р. № 4/1гн. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004900-12#Text.

[12]Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному проваджені: наказ Генерального прокурора України від 28 березня 2019 р. № 51. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0363-19#Text.

[13]Погорецький М.А. Прокурор у кримінальному процесі: щодо визначення функцій. Право України. 2015. № 6. С. 86−95.

[14]Рекомендація ПАРЄ 1604 (2003) 11 «Про роль служби публічних обвинувачів в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» від 27 травня 2003 р. URL: https://www.coe.int/ T/r/Parliamentary_Assembly/[Russian_documents]/[2003]/Rec1604.asp.

[15]Рогатюк І.В. Обвинувачення у кримінальному процесі України: монографія. Київ: Атіка, 2007. 160 с.

[16]Рогатюк І.В. Підтримання прокурором публічного обвинувачення в суді: процесуальна тактика в нестандартних умовах. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2017. Вип. 1 № 13. С. 87–93.

[17]Руководящие принципы, касающиеся роли лиц, осуществляющих судебное преследование приняты восьмым Конгрессом Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, Гавана, Куба, 27 августа – 7 сентября 1990 г.: междунар. док. от 7 сентября 1990 г. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_859.

[18]Савицкий В.М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве. Москва: Наука, 1975. 383 c.

[19]Татаров О.Ю. Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС): монографія. Київ: Промінь, 2012. 640 с.

[20]Про Національне антикорупційне бюро України: Закон України від14 жовтня 2014 р. № 1698-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1698-18#Text.

[21]Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІІ. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12#Text.

[22]Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. № 2229-ХІІ. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2229-12#Text.

[23]Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури: Закон України від 19 вересня 2019 р. № 113-IХ. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/113-20#n53.

[24]Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України від 2 червня 2016 р. № 1401-VІII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6.

[25]Звіт за результатами дослідження 2016–2017 «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу». URL: https://ecpl.com.ua/analytics/rol-prokurora-na-dosudovij-stadiji-kryminalnohoprotsesu/