Отримано (не задано), Доопрацьовано (не задано), Прийнято (не задано)
Стаття присвячена актуальним, однак недостатньо дослідженим питанням, пов’язаним з визначенням сутності логічного (розумового) аспекту пізнання істини в конституційному судовому процесі. Увагу акцентовано на визначенні загальних засад і відмінностей світоглядно-функціональної специфіки логіки оцінки доказів у діяльності органу конституційної юрисдикції щодо захисту прав й основоположних свобод людини та громадянина. Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних та іноземних науковців у галузях філософії і конституційного права, а також акти вітчизняного органу конституційної юрисдикції. Мета дослідження полягає у визначенні філософсько-правових вимірів логічного (розумового) аспекту пізнання істини, зокрема щодо оцінки та використання доказів, у конституційному судовому процесі та їх впливу на прийняття справедливого й обґрунтованого судового рішення. За результатами дослідження автор доходить певних висновків, які й становлять наукову новизну публікації та полягають у такому: по-перше, з огляду на основну теоретичну концепцію гносеології як розділу філософії, що вивчає проблеми сутності пізнання та його можливостей, головним завданням процесу судового доказування, який відбувається в логічних формах, є його достовірність та істинність; по-друге, до особливостей світоглядно-функціональної специфіки логічного (розумового) аспекту пізнання істини в конституційному судовому процесі, зокрема шляхом дослідження, оцінки та використання доказів під час вирішення питань конституційності законів та інших правових актів, слід віднести, насамперед, застосування класичного оцінювання істинних значень інформації, отриманої Судом, кожному з яких приписують одне з двох значень – «істинне» чи «хибне»; по-третє, з огляду на концепцію філософського монізму, згідно з якою взаємозв’язок явищ є найзагальнішою закономірністю існування навколишнього світу, сутність діалектичної та формальної логіки й інших категорій науки філософії права під час доказування в конституційному судовому процесі полягає у визначенні цих зв’язків за умовною схемою «Конституція – закон – підзаконний акт – людина».
версія; гіпотеза; логіка; оцінка доказів; релевантність; логічний умисний виверт.
Взято з Том 9, № 2, 2019
Сторінки 86-91