Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення методології доказування в кримінальних провадженнях за фактом порушення законів і звичаїв війни. Увагу зосереджено на диспозиції ст. 438 Кримінального кодексу України, відповідно до якої слід звертатися до норм міжнародного гуманітарного і кримінального права. Метою дослідження було визначення структури предмета доказування у справах про воєнні злочини, виявлення його особливостей з огляду на принцип компліментарності, а також розроблення криміналістичної класифікації та характеристики відповідних діянь. Методологічний інструментарій охоплював системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи, контент-аналіз судової практики й індуктивний аналіз, який дав змогу сформулювати теоретичні узагальнення на основі вивчення конкретних кримінальних проваджень. Практичну основу дослідження становив аналіз рішень національних судів першої та апеляційної інстанцій у справах, що стосуються вчинення воєнних злочинів на території України. Встановлено, що процес доказування має подвійну природу. Він охоплює, з одного боку, обставини, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, а з іншого – факти, які є ключовими для кваліфікації діянь як міжнародних злочинів, учинених у межах збройного конфлікту та які мають прямий звʼязок з ним. У цьому контексті розслідування воєнних злочинів характеризується підвищеним рівнем складності, яку умовно можна диференціювати на дві групи. Першу групу становлять обставини об’єктивного характеру, що не підлягають впливу з боку органів досудового розслідування. Другу групу формують негативні чинники, на які можна вплинути в межах кримінального провадження для мінімізації їх наслідків. У цьому аспекті виявлено типові елементи, що підлягають встановленню під час розслідування порушень законів і звичаїв війни. Обґрунтовано доцільність доповнення ст. 438 Кримінального кодексу України кваліфікуючими обставинами, що конкретизують її зміст. Наукова і практична значущість одержаних результатів полягає у формуванні уніфікованого підходу до аналізу, перевірки й оцінки доказової інформації у справах про воєнні злочини, а також розробленні криміналістичної класифікації та криміналістичної характеристики таких правопорушень задля формування уніфікованої методики розслідування порушень законів і звичаїв війни