Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є дослідження історичних аспектів розвитку законодавства, що визначає кримінально-правові заходи впливу за вчинення домашнього насильства. Для досягнення поставленої мети використано такі методи дослідження: емпіричні (спостереження, опис) і теоретичні (аналіз, системний підхід, дедукція). Використання історичного методу надало можливість окреслити процес формування законодавства у сфері протидії домашньому насильству відповідно до хронології подій минулого; використання методів логіки та діалектики – проаналізувати нормативні джерела за темою дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні історико-правових аспектів кримінально-правових заходів у контексті обмеження домашнього насильства. Встановлено, що протидія домашньому насильству шляхом використання кримінально-правових заходів впливу є результатом історичного розвитку української державності та правової системи, ратифікації міжнародних документів, приведення норм вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародних правових норм. Висновки. Українська модель протидії домашньому насильству вдосконалювалася поступово шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Водночас питання офіційного закріплення системи кримінально-правових заходів запобігання домашньому насильству протягом тривалого часу залишалося невирішеним. Доповнення, внесені до Кримінального кодексу України, є результатом адаптації кращих міжнародних практик, покликаних закласти міцний фундамент щодо застосування адекватних кримінально-правових заходів подолання домашнього насильства. Дослідження дало змогу простежити й чітко визначити основні історичні кроки у формуванні системи кримінально-правових заходів регулювання домашнього насильства та з’ясувати, які нормативно-правові джерела стали невід’ємною частиною національного законодавства з окресленої проблематики.