Отримано (не задано), Доопрацьовано (не задано), Прийнято (не задано)
Метою статті є аналіз кримінального процесуального законодавства України щодо інституту вручення письмового повідомлення про підозру як невідʼємної складової здійснення повідомлення особі про підозру для визначення актуальних теоретичних і практичних проблем законодавства, а також надання пропозицій щодо їх розв’язання. Методологія. З огляду на поставлену мету, специфіку обʼєкта й предмета дослідження, обрано методологічний інструментарій. Під час дослідження використано систему методів наукового пізнання: формальної логіки (абстрагування, аналогію, дедукцію, індукцію, синтез) – для зʼясування змісту досліджуваного питання; метод системного аналізу – для окреслення напрямів удосконалення кримінального процесуального законодавства України; теоретичний – у процесі вивчення наукової та навчально-методичної літератури. Наукова новизна публікації полягає в системному аналізі кримінального процесуального законодавства України та визначенні теоретичних і практичних проблем, без подолання яких процесуальна діяльність сторони обвинувачення під час вручення письмового повідомлення про підозру як невідʼємної складової здійснення повідомлення особі про підозру не буде відповідати завданням кримінального провадження та гарантіям, визначеним міжнародними договорами. На підставі результатів дослідження сформульовано висновки: 1) «вручення повідомлення про підозру» охоплює низку процесуальних дій, що послідовно мають бути виконані слідчим або прокурором, які умовно поділено на етапи. Водночас існує категорія осіб, щодо яких процесуальна форма повідомлення їм про підозру має певну специфіку, тобто запроваджено додаткові, порівняно з главою 22 Кримінального процесуального кодексу України, гарантії, що надає держава; 2) належним підтвердженням отримання особою письмового повідомлення про підозру або ознайомлення з його змістом іншим шляхом можна вважати лише: а) розпис особи безпосередньо в письмовому повідомлені про підозру в день його складення; б) розпис особи про отримання письмового повідомлення про підозру, зокрема на поштовому повідомленні; в) відеозапис вручення особі письмового повідомлення про підозру; г) будь-яке підтвердження факту вручення особі письмового повідомлення про підозру або ознайомлення з його змістом; д) надіслання письмового повідомлення про підозру на електронну пошту особи у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 136 Кримінального процесуального кодексу України; 3) особа, якій не вручено первинне письмове повідомлення про підозру, навіть за належного вручення письмового повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри, не є підозрюваним; 4) у законі чітко не передбачено вручення письмового повідомлення про підозру виключно тим, хто його склав, однак вручати письмове повідомлення про підозру має право лише уповноважений процесуальним законом або оформленим у процесуальний спосіб дорученням субʼєкт.
підозра; повідомлення; повідомлення про підозру; підозрюваний; письмове повідомлення про підозру; вручення письмового повідомлення про підозру.