Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є дослідження Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, міжнародних договорів, а також практики Європейського суду з прав людини та Комітету з прав людини ООН щодо застосування положень таких договорів задля визначення міжнародних кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні за відсутності окреслених осіб (in absentia) та висвітлення їх змісту. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до окресленої мети, специфіки обʼєкта й предмета дослідження. Визначальними є наукові методи системного аналізу, узагальнення. Наукова новизна публікації полягає в системному дослідженні таких кримінальних процесуальних гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia, як міжнародно-правові, що сформульовані в міжнародних договорах, практиці міжнародних організацій, позиціях органів Ради Європи та спрямовані на реалізацію принципу невідворотності покарання й забезпечення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. На підставі результатів здійсненого дослідження сформульовано висновки: 1) кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого in absentia з метою дотримання прав та інтересів учасників кримінального провадження може бути здійснено лише в разі забезпечення гарантій, визначених міжнародними договорами; 2) під час запровадження в національній правовій системі кримінального провадження за відсутності підозрюваного чи обвинуваченого слід дотримуватися міжнародно- правових гарантій задля віднайдення компромісу між санкціями, що передбачені законодавцем стосовно особи, яка не зʼявилася до суду, і її процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду; 3) до основних міжнародно-правових гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні in absentia належать такі: процедуру in absentia необхідно застосовувати передусім щодо злочинів невеликої тяжкості; справу обвинуваченого не слід розглядати за його відсутності, крім випадків очевидної відмови особи від права на участь у розгляді справи; лише на національні державні органи покладено обовʼязок на належному рівні поінформувати обвинуваченого про обвинувачення, дату розгляду справи; підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні in absentia має право захищати себе особисто й використовувати юридичну допомогу захисника; кожен обвинувачений під час розгляду справи in absentia повинен мати можливість оскаржити прийняте щодо нього судове рішення.