- Організація Об’єднаних Націй; ЮНЕСКО; Україна; міжнародне право; конвенція; законодавство; культурна спадщина.
- https://doi.org/10.33270/04201901.110
- Сторінки 110-118
Мета статті – проаналізувати основні міжнародно-правові пам’яткоохоронні акти Організації Об’єднаних Націй та ЮНЕСКО й імплементацію їхніх норм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Методологія дослідження ґрунтується на системі теоретичних принципів (системності, історизму, об’єктивності тощо), логічних прийомів (аналіз і синтез, індукція та дедукція, аналогія, гіпотеза тощо) та конкретних засобів дослідження, що дали змогу висвітлити процес імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України в контексті сучасних викликів і загроз національній культурній спадщині. Наукова новизна статті полягає в здійсненні аналізу міжнародно- правових норм Організації Об’єднаних Націй та ЮНЕСКО щодо захисту культурних цінностей і відповідності національного законодавства України цим нормам, а також тим викликам і загрозам, які постали перед державою та її культурними цінностями після окупації Російською Федерацією Автономної Республіки Крим і початку збройного конфлікту на Донбасі. Висновки. Україна активно співпрацює з Організацією Об’єднаних Націй та ЮНЕСКО у сфері захисту культурних цінностей та є учасницею основних міжнародних конвенцій, прийнятих цими організаціями. Застосовуючи зазначені норми лише протягом останніх кількох років вдалося повернути частину викрадених з українських музеїв об’єктів культурної спадщини, а також повернути такі об’єкти, виявлені українськими правоохоронцями, державам-власницям. Відповідно до норм міжнародного законодавства, Україна також провадить судові процеси стосовно повернення до нашої держави культурних цінностей, які було вивезено на експонування за кордон з Автономної Республіки Крим до 2014 року, протидіє спробам Російської Федерації заволодіти об’єктами культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Крим тощо. Водночас українське законодавство потребує подальших змін у зв’язку з удосконаленням міжнародного права охорони культурної спадщини та з метою протидії руйнуванню, викраденням і знищенню об’єктів культурної спадщини в окупованій Автономній Республіці Крим та зоні збройного конфлікту на Донбасі.