Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Мета статті полягає в здійсненні аналізу діяльності міжнародних організацій стосовно забезпечення гендерної рівності. Задля її реалізації необхідно виконати такі завдання: 1) хронологічно прослідкувати здобутки міжнародних організацій щодо забезпечення гендерної рівності; 2) виокремити напрями діяльності сучасних міжнародних організацій у цій сфері; 3) класифікувати розроблені та прийняті міжнародно-правові стандарти й відповідні міжнародно-правові акти; 4) зʼясувати роль України в правотворчій і правозастосовній діяльності міжнародних організацій. Методологічну основу дослідження становить низка підходів і методів наукового пізнання, зокрема: порівняльно-правовий та системний, історичний і формально-юридичний, структурно-функціональний. Наукова новизна. Системний аналіз діяльності міжнародних організацій демонструє найбільший внесок і значущість для забезпечення гендерної рівності Організації Об’єднаних Націй та її структур, Організації Північноатлантичного договору, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи. Вони розробили значну кількість загальнообовʼязкових і рекомендаційних міжнародно-правових актів, які становлять правову основу паритетної демократії на універсальному та регіональному рівнях, розвитку механізмів гарантування й реалізації рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Висновки. Розроблені й прийняті сучасними державами в межах Організації Об’єднаних Націй міжнародно-правові стандарти спрямовані на подолання дискримінації за статевою ознакою, насильства, гендерної нерівності, а також гарантування розширення участі жінок і дівчат у різних сферах життєдіяльності. Конкретизовано ці правові норми в міжнародно-правових актах регіонального та міжрегіонального масштабу. Основними напрямами діяльності сучасних міжнародних організацій з питань забезпечення гендерної рівності є: 1) розроблення та прийняття міжнародно-правових актів; 2) формування інституційних засад; 3) реалізація міжнародних проєктів, програм, організація міжнародних конференцій і нарад різних рівнів; 4) координація і взаємодія міжнародних організацій, зокрема в секторі безпеки й оборони; 5) моніторинг та розʼяснювальна робота; 6) сприяння впровадженню стандартів гендерної рівності на внутрішньодержавному рівні, імплементація їх у національне законодавство.