Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є визначення основних аспектів застосування відеоконференції в кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадження надзвичайної ситуації в Україні. Методологія. У межах наукового дослідження використано методи формальної логіки та спеціально-правові методи: порівняльно- правовий, системно-структурний, системного аналізу та прогнозування. Наукова новизна публікації полягає у визначенні специфіки застосування відеоконференції в кримінальному процесуальному доказуванні та виокремленні проблемних питань проведення процесуальних дій в режимі відеоконференції в умовах запровадження надзвичайної ситуації в Україні, аналізі проєкту Закону про внесення зміни до розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні й розгляду окремих питань під час судового провадження на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19) № 3276, а також наданні науково обґрунтованих пропозицій щодо їх вирішення. Висновки. Специфіка застосування відеоконференції в кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадження надзвичайної ситуації в Україні полягає у: 1) волевиявленні суб’єкта, відображеному в клопотанні учасників кримінального провадження або ініціативі слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; 2) письмовій згоді особи, стосовно якої заплановано проведення відеоконференції; 3) фактичних підставах, обґрунтованих доказами, що підтверджують необхідність проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції. Запропоновано низку змін і доповнень до ст. 232, 336 Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення ефективності застосування відеоконференції в кримінальному процесуальному доказуванні в умовах запровадження надзвичайної ситуації в Україні.