Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Мета статті – дослідити необхідність оптимізації теоретичної та прикладної складових проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Завданням є вдосконалення правового й адміністративно-правового статусу ініціатора проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Основою методології наукового дослідження є загальні й спеціальні методи, прийоми наукового пізнання, використання яких обумовлено метою та завданням публікації. Наукова новизна полягає в тому, що в статті розглянуто питання ініціювання психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа в Україні. Проаналізовано нормативно-правове регламентування процедури проведення дослідження із застосуванням поліграфа. Досліджено сутність, елементи й види правового статусу ініціатора проведення таких досліджень. Висновки. Обґрунтовано необхідність покращити теоретичну та прикладну складові питань ініціювання проведення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа, а також удосконалення правового й адміністративно-правового статусу ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Визначено категорії осіб, яких можна та не можна вважати ініціатором проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Сформульовано дефініцію поняття ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа. Окреслено права й обов’язки такої особи. Встановлено обставини, які є обов’язковими для призначення психофізіологічних досліджень із застосуванням поліграфа. Надано пропозиції щодо вдосконалення нормативного закріплення правового статусу ініціатора проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа.