uk

Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

  • Отримано 29.04.2024,
  • Доопрацьовано 04.08.2024,
  • Прийнято 27.08.2024
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 14, № 3, 2024
  • альтернативне вирішення спорів; примирення; судовий процес; приватноправові відносини; державотворення
  • https://doi.org/10.56215/naia-chasopis/3.2024.78
  • Сторінки 78-86

Використання альтернативного вирішення спорів станом на 2024 рік набуває дедалі більшої актуальності через ускладнення доступу до правосуддя у зв’язку з воєнним станом. Метою статті був аналіз історичного досвіду використання переговорів в Україні від епохи Середньовіччя до сучасності та визначення векторів подальшого розвитку цього інституту. Було використано як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи: формально-юридичний, порівняльно-правовий. З’ясовано, що поняття «переговори» може бути використано в кількох значеннях: 1) процес досягнення домовленості; 2) етап судового розгляду справи; 3) етап медіації, консиліації чи інших методів альтернативного вирішення спорів; 4) окремий спосіб альтернативного вирішення спорів. За часів Київської Русі в «Руській правді» було передбачено аналог переговорів – заміну кровної помсти на відкуп; у Литовських статутах XVI ст. процес переговорів мав назву «єднання». У «Правах, за якими судиться малоросійський народ» середини XVIII ст. було визначено дві форми документів, складених за результатами переговорів: примирна угода (без участі посередників) і приговор мирительський (за участю посередників). За радянських часів у законодавстві сформувалася тенденція встановлювати право на судовий захист залежно від попереднього використання альтернативного вирішення спорів. Однак за часів незалежності України ця тенденція змінилася, і нині законодавство закріплює право кожного на вибір способу захисту своїх прав. Подальшими векторами розвитку інституту переговорів в Україні можуть бути запровадження різних видів платформ для участі в переговорному процесі дистанційно, а також розвиток нормативно- правової бази в напрямі деталізації переговорних процедур. Результати дослідження може бути використано під час викладання дисциплін історико-правового циклу в закладах вищої освіти України, а також для подальшого прогнозування розвитку цього інституту та його вдосконалення

Використані джерела

[1] Bondar, H.L. (2016). Negotiation process in public administration. Scientific Works of the Petro Mohyla Black Sea State University of the Kyiv-Mohyla Academy. Series: Political Science, 273(261), 79-83.

[2] Bondarenko, V. (2019). Essence and types of forms of out-of-court settlement of administrative disputes. Social and Legal Studios, 2(3), 104-109. doi: 10.32518/2617-4162-2019-3-104-109.

[3] Bondarenko-Zelinska, N.L. (2016). Implementation of alternative dispute resolution methods. Private International Law: Development and Harmonization, 15, 158-162.

[4] consumidor.gov. (n.d.). Retrieved from https://consumidor.gov/.

[5] Deineha, M. (2022). Mediation as an alternative method of dispute resolution: International and national practices in legal regulation. Law. Human. Environment, 13(4), 16-25. doi: 10.31548/law2022.04.002.

[6] Golubeva, N. (Ed.). (2021). Alternative resolution of civil law disputes. Odesa: Phoenix.

[7] Horislavska, I. (2023). Correlation of mediation as an alternative way to protect civil rights and interests and tort liability. Law. Human. Environment, 14(1), 23-36. doi: 10.31548/law/1.2023.23.

[8] Karmaza, O. (2020). Mediation and negotiation as alternative dispute resolution methods. Civil Law and Procedure, 5, 13-18. doi: 10.32849/2663-5313/2020.5.02.

[9] Kivalov, S., Muzychenko, A., & Pankov, A. (Eds.). (2002). Statutes of the Grand Duchy of Lithuania: In 3 volumes. Volume I. Statute of the Grand Duchy of Lithuania of 1529. Odesa: Yurydychna Literatura.

[10] Kivalov, S., Muzychenko, A., & Pankov, A. (Eds.). (2003). Statutes of the Grand Duchy of Lithuania: In 3 volumes. Volume II. Statute of the Grand Duchy of Lithuania of 1566. Odesa: Yurydychna Literatura.

[11] Kivalov, S., Muzychenko, A., & Pankov, A. (Eds.). (2004). Statutes of the Grand Duchy of Lithuania: In 3 vols. Statute of the Grand Duchy of Lithuania of 1588: In 2 volumes – Volume 2. Odesa: Legal Literature.

[12] Krasilovska, Z.V. (2015). Historical prerequisites for the emergence and development of the mediation institute. Young Scientist, 6(21), 114-118.

[13] Krizhniy, A. (2024). Almost 5 million Ukrainians are abroad because of the war: A significant part may not return. Retrieved from https://www.epravda.com.ua/news/2024/03/12/711073/.

[14] Lavadoux, F., Brown, O., & Delmeire, M. (2021). F2F vs online negotiations: Different venues, same principles. Retrieved from https://www.eipa.eu/blog/f2f-vs-online-negotiations-different-venues-same-principles-negotiating-online/.

[15] Liubchenko, Y.P. (2018). Alternative ways of resolving legal disputes: Theoretical and legal aspect. (Doctoral thesis, National Law University of Ukraine Yaroslav the Wise National Law University, Kharkiv, Ukraine).

[16] Logush, L.V. (2021). The international practice of mediation application in the activity of legal clinics in Ukraine. Entrepreneurship, Economy, and Law, 6, 221-227. doi: 10.32849/2663-5313/2021.6.36.

[17] Preston R. (2023). The 6 stages of the process of negotiation (with tips). Retrieved from https://www.indeed.com/career-advice/career-development/process-of-negotiation.

[18] Pruitt, D.G. (1981). Negotiation behavior. New York: Academic Press.

[19] Prushchak, V.E. (2019). Historical aspects of the development of alternative dispute resolution methods. Journal of Civilistics, 34, 90-95.

[20] Prylutska, A.V. (2023a). System of alternative ways of resolving commercial disputes. (Doctoral thesis, National University “Odesa Law Academy”, Odesa, Ukraine).

[21] Prylutska, A.V. (2023b). On the genesis and development of alternative dispute resolution in Ukraine. In Modern problems of science, education, and society: The 2nd International scientific and practical conference (pp. 1308-1313). Kyiv: SPC “Sci-conf.com.ua”.

[22] Sansone, P., & Rudzit, A. (2024). Online dispute resolution and means of negotiation. Priscila Sansone, Amanda Rudzit. International Bar Association. Retrieved from https://www.ibanet.org/article/EAD2D0C8-8577- 4497-8567-940D31E194C8.

[23] Spasibo-Fateeva, I.V. (2020). Civil Code of Ukraine: Scientific and practical commentary. Vol. 1: General provisions. Kyiv: ECUS.

[24] Vainagii, M.V. (2021). Theoretical and legal problems of the negotiation process. (Doctoral thesis, University of Economics and Law “Krok”, Kyiv, Ukraine).

[25] Vasiliev, S.V., & Vasilieva, I.G. (2016). Negotiations as an alternative way of resolving civil disputes: Issues of theory. Civil Procedural Thought, 2, 26-30.

[26] Verba-Sydor, O.B. (Ed.). (2021). Alternative ways of resolving civil disputes under the legislation of Ukraine. Lviv: Lviv State University of Internal Affairs.

[27] Vyslobokov, K.A., & Shemshuchenko, Y.S. (Eds.). (1997). The rights by which the Malorosian people 1743. Kyiv: AT “Knyga”.

[28] Yashchenko, A.M. (2006). Reconciliation with the victim in the mechanism of criminal law regulation. (Doctoral thesis, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kyiv, Ukraine).

[29] Yushkov, S. (Ed.). (1935). Pravda Ruska. Texts based on 7 lists and 5 editions. Kyiv: Publishing House of the Ukrainian Academy of Sciences.

[30] Zhomartkyzy, M. (2023). Mediation and indigenous conflict resolution practices: Lessons from global indigenous communities. Social and Legal Studios, 6(3), 222-231. doi: 10.32518/sals3.2023.222.