uk

Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

  • Отримано 01.09.2022,
  • Доопрацьовано 01.11.2022,
  • Прийнято 22.11.2022
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 12, № 4, 2022
  • оптимізаційна діяльність; пенітенціарна система; фінансові та людські ресурси; інноваційні технології; камерно-тюремна система; приватні в’язниці; виконання покарань
  • https://doi.org/10.56215/04221204.40
  • Сторінки 40-48

Упродовж останніх років в українському суспільстві відбуваються численні реформування, означені динамічними змінами в процесах демократизації та гуманізації, що позначилося, серед іншого, на системі установ виконання покарань. Власне процес оптимізації кримінально-виконавчої системи, розпочатий 2017 року, дав змогу отримати правові й організаційні інструменти щодо закриття непотрібних кримінально-виконавчих установ. Метою статті є дослідження й аналіз аспектів оптимізації кримінально-виконавчої системи України, що на сьогодні є одним з важливих соціальних інститутів, який виконує важливі завдання правового, економічного, соціального та психолого-педагогічного характеру, адже в сучасних реаліях злочинність залишається однією з найбільш актуальних проблем. У дослідженні використано формально-логічний і загальний діалектичний метод дослідження. Теоретичне підґрунтя публікації становлять праці науковців, що сприяло всебічному дослідженню негативного явища та розробленню механізму функціонування в умовах сьогодення в окремих аспектах оптимізації кримінально-виконавчої системи. Досліджено сучасний стан національного законодавства щодо діяльності установ виконання покарань в Україні, їх концепції розвитку та необхідності щодо втілення інноваційних технологій досвіду (США, Великої Британії, Франції) у роботу фахівців із засудженими. Сформульовано пропозиції щодо їх удосконалення. Зауважено, що наразі в Україні остаточно не вирішено питання стосовно механізму захисту прав людини в питаннях оптимізації системи органів та установ виконання покарань

Використані джерела

[1] Богатирьов І. Приватні в’язниці в Україні: міф чи реальність? (наукова гіпотеза). Публічне право. 2018. № 3 (31). С. 10–11. URL: https://www.publichne-pravo.com.ua/files/31/1.pdf.

[2] Богатирьова О. І. Європейські правила пробації та передумови їх застосування в Україні. Право і суспільство. 2012. № 3. С. 175–179. URL: http://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2012/3_2012/36.pdf.                                                               

[3] Пузирний В. Ф. Особливості управління в органах та установах виконання покарань в Україні. Право. 2019. № 3 (65). С. 191–195. doi: https://doi.org/10.32840/1813-338X-2019-3-31.

[4] Федоришин Г. М. Пенітенціарна психологія : курс лекцій. Івано-Франківськ : Плай, 2004. 104 с.

[5] Христич І. Генезис пенітенціарної системи в Україні та світі. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 5. С. 259–265. doi: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2019.5.48.

[6] Висоцька О., Гречанюк С., Несин І. У пошуках оптимальної пропорції…або декілька фактів про закриття установ. Державна кримінально-виконавча служба України : [сайт]. 2020. URL: https://kvs.gov.ua/new/note/3674/.

[7] Кернякевич-Танасійчук Ю. В. Оптимізація кримінально-виконавчої політики на стадії її реалізації. Право і суспільство. 2018. № 2. Ч. 2/18. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2018/2_2018/part_2/31.pdf.

[8] Колб Р. Про деякі практичні аспекти кримінологічної характеристики злочинів, вчинених у сфері виконання покарань України. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2020. № 1. С. 224–231. doi: https://doi.org/https://doi.org/10.34015/2523-4552.2020.1.22.

[9] Муравйов К. Удосконалення системи управління органами й установами виконання покарань. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 12. С. 244–248.

[10] Кубрак Р. М. Окремі питання забезпечення правопорядку в установах виконання покарань. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2019. № 41 (2). С. 84–87. doi: 10.32841/ 2307-1745.2019.41-2.18.

[11] Kutiepov M. Yu. Problematic issues of the activities of penal institutions and their influence on the correction and resocialization of prisoners sentenced to imprisonment. Legal Scientific Electronic Journal. 2019. No. 5. doi: 10.32782/2524-0374/2019-5/58.

[12] Мельниченко І. П. Ефективна в’язниця: реалізація концепції на прикладі Сполучених Штатів Америки. Право і суспільство. 2016. № 4. Ч. 2. С. 170–174.

[13] Мина В. В. Виправлення засудженого як мета покарання крізь призму філософії права. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 63–67.

[14] Нагорний В. В. Адміністративна діяльність персоналу установ виконання покарань під час воєнного стану: особливості управління та шляхи вдосконалення. Молодий вчений. 2022. № 7 (107). С. 78–84. doi: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2022-7-107-16.

[15] Оліфер Л. І Оптимізація функціонування кримінально-виконавчої інспекції в органах пробації в Україні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2015. Вип. 15 (2). С. 102–104. (Серія «Юриспруденція»).

[16] Павлов В. Г. Виправлення та ресоціалізація засуджених: мета чи засіб досягнення цілей кримінального покарання. Протидія злочинності в Україні: кримінально-правові та кримінологічні аспекти : матеріали Всеукр. наук. практ. семінару (Миколаїв, 26 трав. 2016 р.) / упоряд. Є. О. Письменський. Миколаїв : Луган. Держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка, 2016. С. 158–160.

[17] Полтавець Т. Приватні в’язниці: зарубіжний досвід. URL: http://www.nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2963:privatni-v-yaznitsi-zarubizhnij-dosvid&catid=8&Itemid=350.

[18] Пузирьов М. С. Приватні пенітенціарні установи: зарубіжний досвід та національний підхід. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2017. № 7. С. 32–37.

[19] Шевченко А., Біба Ю. Періодизація змін у кримінально-виконавчому законодавстві щодо виконання покарань у виді позбавлення волі в Україні в період незалежності. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2019. № 1 (7). С. 74–82. doi: 10.34015/2523-4552.2019.1.06.

[20] Таволожанський О. В., Проценко О. А. Гуманізація системи виконання покарань як запорука виправлення засуджених. Право та інноваційне суспільство. 2021. № 1 (16). С. 113–118. doi: 10.37772/2309-9275-2021-1(16)-16.

[21] Тавлуй Т. Українські в’язні: покарання неякісною інфраструктурою. 2020. URL: https://www.pravda.com.ua/columns/2020/04/20/7248628/.

[22] Організація управлінської діяльності в органах і установах кримінально-виконавчої системи / [М. Г. Вербенський та ін.] ; за ред. В. А. Льовочкіна. Київ : Держ. Департамент України з питань вик. покарань, 2004. 75 с.

[23] Ягунов Д. В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та перспективи реформування : монографія. 4-те вид., переробл. та доповн. Одеса : Фенікс, 2011. 446 с.

[24] Яковець І. С. Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу виконання кримінальних покарань : монографія. Харків : Право, 2013. 392 с.

[25] Яковець І. С. Загальні підходи до визначення методів оптимізації процесу виконання кримінальних покарань. Питання боротьби зі злочинністю. 2014. Вип. 27. С. 166–173.                                                                                                           

[26] Завадська А. Т. Приватні пенітенціарні установи: доцільність впровадження в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 2. URL: http://lsej.org.ua/2_2018/50.pdf.

[27] Зливко С. В., Сикал М. М., Нормативно-правове забезпечення формування кадрів для пенітенціарної системи України. Вісник НТУУ «КПІ». 2019. Вип. 4 (44). С. 108–113. (Серія «Політологія. Соціологія. Право»). doi: https://doi.org/10.20535/2308-5053.2019.4(44).199696.