ISSN 2519-4216
e-ISSN 2519-4313
УДК 34
Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ
- держава; правовладдя; закон; нормативність; моральність; юснатуралізм; стримування силою
- https://doi.org/10.56215/04221204.84
- Сторінки 84-94
Право на примус і можливість його застосування є невід’ємним атрибутом держави, її органів, що підтверджує монополію держави на примус. Незалежно від того, чи приписи правових норм виконано добровільно, примусовість залишається невід’ємною ознакою їх реалізації. Правовий примус нерозривно пов’язаний з верховенством права та правами людини. Особливо цей зв’язок відчувається в країнах Центральної та Східної Європи, які порівняно недавно звільнилися від тоталітаризму, диктатури ідеологічних норм, домінування та розповсюдження примусу. Метою дослідження, результати якого наведено в цій статті, є розкриття на теоретичному рівні суті правового примусу, аналіз та узагальнення наукових позицій учених, які вже висловлювалися з цього приводу. У дослідженні використано природно-правовий підхід і низку методів, спрямованих на системний і змістовий аналіз проблематики державного примусу, найважливішими серед яких є логічний, діалектичний, історичний та інтегративний методи. У результаті дослідження встановлено, що правовий примус, який застосовує держава, повинен передбачати пропорційні заходи та санкції таким чином, щоб, з одного боку, створювати необхідні гальмівні чинники у свідомості тих, хто намагатиметься порушити закон, з іншого – саме примус повинен посилювати відчуття безпеки в інших, вселяючи переконання, що держава захищає їх, і що немає сенсу вдаватися до недержавних, неофіційних засобів, намагаючись маніпулювати положеннями закону. Наукова значущість дослідження полягає в тому, що це одне з перших досліджень, присвячених питанню правового примусу в контексті використання його з боку держави з метою реалізації її владних повноважень у сучасних політико-правових реаліях. У практичному значенні результати проведеного дослідження можуть мати значення для вдосконалення правового регулювання з акцентом на примус, зокрема в разі прийняття норм кримінального права
Використані джерела
[1] Anderson, S. (2008). How did there come to be two kinds of coercion? In Coercion and the State (pp. 17-29). Amsterdam: Springer. doi: 10.1007/978-1-4020-6879-9_2.
[2] Austin, J. (2009). The province of jurisprudence determined and the uses of the study of jurisprudence. Cambridge: Cambridge University Press. doi: 10.1017/CBO9780511521546.
[3] Chetruş, U. (2007). În actualitate: Garantarea drepturilor şi libertăţilor fundamentale ale omului şi cetăţeanului în aplicarea măsurilor de constrîngere juridică. Legea şi Viaţa, 7, 47-57.
[4] Chetruş, U. (2007). Rolul aplicării constrîngerii juridice în asigurarea ordinii de drept şi a legislaţiei în vigoare. Revista Naţională de Drept, 11, 71-80.
[5] Cornean, D. (1999). Constrîngerea în drept. Lugoj: Editura Dacia Europa Nova.
[6] Costachi, Gh., & Chetruș, U. (2013). Rolul dreptului în intermedierea constrîngerii exercitate de către stat. Legea și Viața, 4, 5-11.
[7] Dworkin, R. (2019). Taking rights seriously. In The Oxford Handbook of Classics in Contemporary Political Theory. London: University College London. doi: 10.1093/oxfordhb/9780198717133.013.18.
[8] Ferdinandusse, W. (2003). Out of the black-box? The international obligation of state organs. Brooklyn Journal of International Law, 29(1), 45-127.
[9] Finnis, J. (2006). Religion and state: Some main issues and sources. Retrieved from https://scholarship.law.nd.edu/law_faculty_scholarship/867.
[10] Friedman, R.B. (1973). On the concept of authority in political philosophy. Concepts in Social Political Philosophy (pp. 121-146). New York: Macmillan.
[11] Galligan, D.J. (2006). Law and coercion. In Law in Modern Society (pp. 142-157). Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/acprof:oso/9780199291830.003.0009.
[12] Gutsulyak, V., & Zaharia, Sh. (2008). Legal enforcement as a method of public administration in the field of law enforcement. Legea Și Viața, 4, 4-12.
[13] Hadfield, G.K., & Weingast B.R. (2013). Law without the state. Legal attributes and the coordination of decentralized collective punishment. Journal of Law and Courts, 1(1), 3-34. doi: 10.1086/668604.
[14] Hart, H. (1958). Positivism and the separation of law and morals. Harvard Law Review, 71(4), 593-629. doi: 10.2307/1338225.
[15] Hart, H.L.A., Raz, J., & Bulloch, P.A. (2012). The concept of law. Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/he/9780199644704.001.0001.
[16] Himma, K. (2020). Coercion and the nature of law. Oxford: Oxford University Press. doi: 10.1093/oso/9780198854937.001.0001.
[17] Honoré, T.A. (1990). Theory of coercion. Oxford Journal of Legal Studies, 10(1), 94-105. doi: 10.1093/ojls/10.1.94.
[18] Hughes, R.C. (2013). Law and coercion. Philosophy Compass, 8(3), 231-240. doi: 10.1111/phc3.12013.
[19] Kelsen, H. (2000). Doctrina pură a dreptului. București: Humanitas.
[20] Kyritsis, D.A. (2016). New interpretivist conception of the rule of law. Problema. Anuario de Filosofía y Teoría del Derecho, 10, 91-109. doi: 10.22201/IIJ.24487937E.2016.10.8196.
[21] Lamond, G. (2000). The coerciveness of law. Oxford Journal of Legal Studies, 20(1), 39-62. doi: 10.1093/ojls/20.1.39.
[22] Lyons, D. (2010). Legal coercion and moral principle. In Ethics and the Rule of Law (pp. 145-169). Cambridge: Cambridge University Press. doi: 10.1017/CBO9780511608933.007.
[23] Marmor, A. (2014). Philosophy of law. Princeton: Princeton University Press.
[24] McKeon, R. (2011). Aristotel. Ethica Nicomachean. The basic works of Aristotle. London: W.D. Ross trans.
[25] Miotto, L. (2021). Law and coercion: Some clarification. Ratio Juris, 34(1), 74-87. doi: 10.1111/raju.12302.
[26] Moore, M. (2007). Four reflections on law and morality. William & Mary Law Review, 48, 1523-1529.
[27] Morris, Ch.W. (2012). State coercion and force. Social Philosophy and Policy, 29(1), 28-49. doi: 10.1017/S0265052511000094.
[28] Oberdiek, H. (1976). The role of sanctions and coercion in understanding law and legal systems. The American Journal of Jurisprudence, 21, 71-94. doi: 10.1093/AJJ/21.1.71.
[29] Rabanos, J. (2022). Transnational rule of law, coercion, and human action. Some remarks on rodriguez-blanco’s “what makes a transnational rule of law?” International Journal for Constitutional Theory and Philosophy of Law, 47. doi: 10.4000/revus.8333.
[30] Raponi, S. (2016). Is coercion necessary for law? The role of coercion in international and domestic law. Washington University Jurisprudence Review, 8(1), 8-35.
[31] Raz, J. (1979). The authority of law: Essays on law and morality. New York: Oxford University Press. doi: 10.1093/acprof:oso/9780198253457.001.0001.
[32] Russell, B. (2004). Power: A new social analysis. London: Routledge.
[33] Simes, D.K. (1980-1981). Deterrence and coercion in soviet policy. International Security, 5(3), 80-103. doi: 10.2307/2538421.
[34] Wolff, R.P. (1998). The conflict between authority and autonomy. In Defense of Anarchism (18-20). California: University of Press. doi: 10.1525/9780520353916.
[35] Woodbury-Smith, K. (2021). Legal normativity in Kenneth Einar Himma’s Coercion and the nature of law. International Journal for Constitutional Theory and Philosophy of Law, 45, 1-11. doi: 10.4000/revus.7699 29.
[36] Yankah, E.N. (2008). The force of law: The role of coercion in legal norms. University of Richmond Law Review, 42(5), 1195-1255.