Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

  • Отримано 12.02.2022,
  • Доопрацьовано 28.05.2022,
  • Прийнято 30.06.2023
Завантажити статтю Завантажити статтю
Том 12, № 2, 2022
  • неповнолітня особа; адвокат; захисник; нормативно-правовий акт; розслідування кримінальних правопорушень неповнолітніх
  • https://doi.org/10.56215/04221202.79
  • Сторінки 79-92

Актуальність статті обумовлена необхідністю встановлення генези нормативно-правового регулювання участі захисника в кримінальному судочинстві щодо неповнолітніх, виявлення кореляційних зв’язків цього процесу з регламентацією адвокатської діяльності в Україні. Мета статті полягає в дослідженні історії нормативно-правової регламентації участі захисника в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх. У статті використано комплекс наукових методів: історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий. Встановлено, що зародження інституту захисту сторін у судочинстві бере початок із часів Київської Русі, зі сталої практики виступів у суді «добрих людей», які представляли позивача та відповідача. Доведено, що становлення інституту захисту неповнолітніх осіб у суді відбувалося паралельно та в тісному зв’язку з розвитком судового представництва й поруки. На підставі аналізу ратифікованих Україною міжнародних актів у сфері кримінальної юстиції щодо дітей констатовано потребу в запровадженні ювенальної спеціалізації захисників. Виокремлено такі етапи розвитку нормативно-правової регламентації участі захисника в кримінальному судочинстві щодо неповнолітніх: І етап – 1016–1529 роки; ІІ етап – 1529–1864 роки; ІІІ етап – 1864–1917 роки; ІV етап – 1917–1991 роки; V етап – з 1991 року донині. Зауважено, що становлення захисту прав неповнолітніх у суді супроводжувалося закріпленням нормативної умови участі захисника в процесі на безоплатній основі для деяких категорій дітей. Сучасний етап правозастосовного процесу передбачає втілення принципів і гарантій участі захисника в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, визначених міжнародними договорами у сфері захисту прав дітей. Урахування тенденцій розвитку нормативно-правового регулювання участі захисника в кримінальному провадженні дозволяє правозастосовним органам планувати власну практичну діяльність у контексті взаємодії з правозахисними організаціями, вживати заходів щодо координації роботи з органами ювенальної превенції Національної поліції, слідчими та прокурорами, які спеціалізуються на розслідуванні правопорушень неповнолітніх, ювенальними суддями й адвокатами для ефективного дотримання міжнародних стандартів захисту прав дітей, які опинились у конфлікті із законом.

Використані джерела

[1] Коссак В. М., Юркевич Ю. М. Правовий захист економічної конкуренції : навч. посіб. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2013. 437 с.

[2] Mayberry M. Good for managers, bad for society? Causal evidence on the association between risk-taking incentives and corporate social responsibility. Journal of Business Finance and Accounting. 2020. Vol. 47. No. 9/10. P. 1182–1214. doi: 10.1111/jbfa.12451.

[3] Dodge W. S. The new presumption against extraterritoriality. Harvard Law Review. 2020. Vol. 133. No. 5. P. 1582–1654.

[4] Palombo D. Transnational business and human rights litigation: An imperialist project? Human Rights Law Review. 2021. Vol. 22. No. 2. P. 1–25. doi: 10.1093/hrlr/ngac003.

[5] Цікало В. І. Види прав учасників господарських товариств. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1. С. 50–54.

[6] Концепція оновлення Цивільного кодексу України / авт. кол. Київ : АртЕк, 2020. 128 с.

[7] Функ Я. И. Полное товарищество по законодательству республики Беларусь. URL: http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=117614.

[8] Ovcharenko O., Smiesova V., Ivanova M., Kovtun N., Zolotukhina L. Economic security management at the meso-level: Methodological and legal approach. Regional Science Inquiry. 2021. Vol. 13. No. 1. P. 201–216.

[9] Trusova N. V., Oleksenko R. I., Kalchenko S. V., Yeremenko D. V., Pasieka S. R., Moroz S. A. Managing the intellectual potential in the business-network of innovative digital technologies. Estudios de Economia Aplicada. 2021. Vol. 39. No. 5. P. 1–15. doi: 10.25115/eea.v39i5.4910.

[10] Цікало В. І. Поняття договору про здійснення прав учасників господарського товариства. Актуальні проблеми приватного права: договір як правова форма регулювання приватних відносин : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 17 лют. 2017 р.). Харків : Право, 2017. С. 205–207.

[11]Юркевич Ю. М. Договір про реалізацію прав та виконання обов’язків між засновниками (учасниками) господарських товариств. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 1. С. 88–91.

[12] Харьковская цивилистическая школа: о договоре : монография / [І. В. Спасибо-Фатеєва и др.]. Харьков : Право, 2017. 570 с.

[13] Hadj T. B. Effects of corporate social responsibility towards stakeholders and environmental management on responsible innovation and competitiveness. Journal of Cleaner Production. 2020. Vol. 250. doi: 10.1016/j. jclepro.2019.119490.

[14] Reznik O., Getmanets O., Kovalchuk A., Nastyuk V., Andriichenko N. Financial security of the state. Journal of Security and Sustainability Issues. 2020. Vol. 9. No. 3. P. 843–852. doi: 10.9770/jssi.2020.9.3(10).

[15] Vasylieva T., Jurgilewicz O., Poliakh S., Tvaronavičienė M., Hydzik P. Problems of measuring country’s financial security. Journal of International Studies. 2020. Vol. 13. No. 2. P. 329–346. doi: 10.14254/2071-8330.2020/13-2/22.

[16] Sych O. A., Pasinovych I. I. Hybrid business models as a response to the modern global challenges. Science and Innovation. 2021. Vol. 17. No. 6. P. 61–71. doi: 10.15407/scine17.06.061.