Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Активний перехід суспільних відносин до віртуальної сфери й інтенсивний розвиток інформаційних технологій супроводжуються появою нових протиправних явищ, зокрема кримінально-правового характеру, що потребує відповідного правового регулювання. Останніми роками суттєво збільшилася кількість посягань на суспільні відносини у сфері електронних розрахунків, зокрема з боку емітентів електронних гаманців. Зазначена тенденція створює загрози для будь-якої держави, що спонукає міжнародну спільноту до розроблення відповідних норм, які мають бути імплементовані до національного законодавства з метою наближення його до міжнародних стандартів. Нині триває активна робота щодо посилення в Україні кримінальної відповідальності за порушення у сфері надання платіжних послуг з урахуванням рекомендацій Європейського Союзу. Метою дослідження є аналіз і розроблення висновків стосовно доцільності імплементації до національного кримінального законодавства рекомендацій Європейського Союзу в частині посилення санкцій за кримінальні правопорушення, що вчиняються у сфері надання платіжних послуг з використанням безготівкових платіжних засобів. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта та предмета дослідження. У дослідженні використано загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, їх зв’язок з притягненням до відповідальності за кримінальні правопорушення, а також загальнонаукові та спеціальні методи юридичної науки. Аргументовано наукову позицію стосовно того, що запропоновані зміни до Кримінального кодексу України в напрямі запровадження відповідальності за незаконні дії з електронними грошима сформульовані в такий спосіб, що унеможливлюють правозастосування такої норми. На підставі аналізу чинного законодавства визначено, що за наявності ліцензії на надання платіжних послуг право на випуск електронних грошей мають окремі юридичні особи, зокрема банки, філії іноземних платіжних установ, установи електронних грошей, оператори поштового зв’язку, Національний банк України, органи державної влади й органи місцевого самоврядування. З огляду на те, що всі перелічені особи є юридичними, вони не є суб’єктом кримінального правопорушення, зокрема за порушення у сфері платіжних послуг. Неузгодженість національного законодавства з вимогами міжнародних норм щодо криміналізації окремих діянь, що вчиняються у сфері надання платіжних послуг, обумовлює потребу в подальших наукових дослідженнях у вказаному напрямі, а також розробленні рекомендацій щодо гармонізації чинного законодавства