Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Метою статті є теоретико-правовий аналіз питання про тлумачення евтаназії в контексті конфлікту біоетичних принципів з урахуванням філософських, медико-біологічних і правових позицій. Новизна статті полягає в порівняльному аналізі нормативно-правового регулювання евтаназії в умовах розбіжностей біоетичних принципів з метою віднайдення оптимальних способів тлумачення норм права та застосування форм контролю процесів, пов’язаних з евтаназією. Досліджено питання щодо етичних підстав для легалізації евтаназії, розкрито її сутність з позиції універсальної та об’єктивної цінності людського життя. Неоднозначність поняття евтаназії закономірно містить комплекс взаємопов’язаних біоетичних, медичних, правових, релігійних аспектів, які неможливо розглядати окремо. Кожен з них означений полярними думками. Моральні розбіжності між «смертю з милосердя» й «дозволом умерти» аргументовано з огляду на принципи незаподіяння шкоди та поваги до свободи. На рівні нормативно-правового регулювання наявні розбіжності між категоріями «вбивство» та «дозвіл на смерть». З біоетичної точки зору евтаназія орієнтована на принцип «не убий», який суперечить принципам доброчинності, незаподіяння шкоди, поваги до свободи людини. Конфлікт біоетичних принципів можна усунути шляхом розмежування таких категорій, як «вбивство» та «дозвіл на смерть»; «відмова від підтримувального лікування» та «припинення підтримувального лікування»; «пряме припинення життя» та «непряме припинення життя»; «право пацієнта на евтаназію» і «право на відмову від лікування
та іншого медичного втручання» тощо. Закріплення евтаназії на законодавчому рівні передбачає внесення відповідних змін до Конституції України та створення відповідної нормативно-правової бази. Доведено доцільність формування матеріальних і процесуальних критеріїв на рівні ООН і ВООЗ для дозволу на здійснення евтаназії