Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Перехід від кари як основної мети покарання до корекції поведінки та ресоціалізації засуджених у процесі відбування покарання потребує оновлення та вдосконалення кримінально-виконавчої системи України, подальшого активного розвитку системи пробації, зокрема пенітенціарної. Передумовою усунення наявних недоліків у сфері виконання кримінальних покарань і пробації є здійснення послідовного реформування систем, що ґрунтуватиметься на наукових засадах, упроваджених у практичну діяльність, поетапному наближенні наявної системи до сучасної, максимально прозорої та зрозумілої для громадськості, одним з основних завдань якої буде забезпечення дотримання прав людини та громадянина. Створення наукового фундаменту для забезпечення функціонування такої системи і є метою цього наукового дослідження. Відповідно до поставленої мети в дослідженні використано сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів та способів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати коло питань, що стосуються виправлення та ресоціалізації засуджених. Сучасний стан кримінально-виконавчої системи України нині потребує оновлення теоретичної бази та приведення у відповідність законодавства шляхом впровадження зарубіжного досвіду в українську систему виконання кримінальних покарань. Активного розвитку потребує система призначення та виконання альтернативних покарань. Удосконалення системи потрібно організувати в такий спосіб, щоб застосовувати покарання до особи, яка вчинила злочин, не завдаючи шкоди для її особистості, а навпаки – так, щоб сприяти її повноцінній ресоціалізації, що дасть змогу знизити рівень злочинності. Упровадження сучасних технологій у роботу органів та установ виконання кримінальних покарань і пробації має стати одним з ключових напрямів реформування