Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення організації і тактики проведення допитів у провадженнях про воєнні злочини. Метою статті є розроблення науково обґрунтованих підходів до організації підготовки та проведення допиту з урахуванням міжнародних стандартів доказування. Методологічну основу становить комплекс загальнонаукових і спеціально-юридичних методів, зокрема системно-структурного, порівняльно-правового, формально-юридичного, а також аналізу, синтезу тощо. Практична складова охоплює українські та зарубіжні наукові праці, правові акти й науково-практичні рекомендації. Дослідженням встановлено, що допит є складним процесом, що потребує комплексної інтеграції знань матеріального та процесуального законодавства, криміналістики, соціальної психології, логіки, міжнародного кримінального права й прецедентної практики міжнародних трибуналів. Як елементів доказової діяльності допит перебуває в діалектичному зв’язку із суб’єктивно орієнтованими слідчими ситуаціями, які диференціюють з урахуванням процесуального статусу допитуваних осіб, їх психологічного стану, рівня залучення до злочинної діяльності, а також місця в системі військово-політичного підпорядкування. Тактична лінія допиту залежить від вибору оптимальної моделі комунікативної взаємодії, спрямованої на відтворення події злочину та перевірку достовірності наявної інформації. З урахуванням людиноцентричного підходу тактика допиту має ґрунтуватися на принципах травма-інформованого підходу, забезпечення психологічної безпеки, недопущення вторинної травматизації, дотримання етичних стандартів і поваги до людини. Психологічні умови допиту полягають у встановленні комунікативного контакту, що має формуватися на довірі, мінімізації рівня тривожності та готовності до надання показань. Досягнути цієї мети можливо за умов належної підготовки суб’єкта доказування та вміння останнього використовувати відповідні тактичні орієнтири