Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Мета дослідження полягала у визначенні структури та особливостей правового механізму залучення, розподілу, використання і контролю кредитних ресурсів ЄІБ в аграрному секторі України. Застосовані методи системно-структурний, формально-юридичний, формально-логічний, проблемно-правовий методи, методи класифікації, систематизації, документального аналізу офіційних фінансових і контрольних матеріалів, нормативної реконструкції, правового узагальнення та концептуального моделювання. Встановлено, що правове забезпечення залучення та використання кредитних ресурсів Європейського інвестиційного банку в Україні має багаторівневу структуру та поєднує право ЄС, міжнародно-договірні зобов’язання, національне законодавство, інституційні документи Банку й договірні засоби. Багаторівневість такого механізму забезпечує послідовну конкретизацію умов міжнародного фінансування та їх трансформацію у права й обов’язки національних учасників. Вимоги Європейського інвестиційного банку набувають обов’язкового значення для фінансових посередників і кінцевих бенефіціарів не автоматично, а внаслідок їх належного включення до фінансової та договірної документації; юридичні наслідки порушень при цьому залежать від рівня правовідносин і відповідної правової підстави. Продемонстровано, що зміна первісного маршруту використання кредитних ресурсів за надзвичайних обставин можлива за умови погодженої зміни міжнародних фінансових зобов’язань та її належного оформлення у національному правовому механізмі. Контроль за використанням коштів має багаторівневий характер і поєднує договірний моніторинг, національні процедури контролю та інституційні вимоги Європейського інвестиційного банку. Досліджений правовий механізм має характер каскадної договірної імплементації умов міжнародного фінансування, за якої відповідні вимоги послідовно конкретизуються на різних рівнях правовідносин, а контроль і юридичні наслідки порушень диференціюються залежно від їх правової природи та підстав застосування. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами влади для вдосконалення субфінансування й моніторингу, банками-учасниками – для перевірки субпроєктів і підготовки договорів, кінцевими бенефіціарами – для визначення своїх обов’язків і наслідків їх порушення