Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Метою дослідження було вивчення реальних бар’єрів функціонування національного законодавства зі стандартами Європейського Союзу у сфері захисту прав особи та виявлення практичних складнощів їх реалізації. Для цього було застосовано порівняльно-правовий метод, використаний для зіставлення національних підходів Німеччини, Франції та Польщі до реалізації європейських стандартів захисту персональних даних і недопущення дискримінації, та аналізу судових справ Суду Європейського Союзу, Європейського суду з прав людини щодо захисту права на приватність, персональних даних, рівності й ефективного правового захисту. Порівняння продемонструвало, що спільні стандарти Європейського Союзу можуть реалізовувати через різні моделі: від децентралізованого інституційного контролю в Німеччині до централізованого адміністративного нагляду у Франції та комбінованого поєднання адміністративних, омбудсманських і судових механізмів у Польщі. Аналіз судових справ Google Spain і Schrems II засвідчив, що захист персональних даних охоплює не лише право на видалення інформації, а й необхідність оцінки реального рівня гарантій під час її транскордонної передачі. Практика у справах D.H. and Others, Thlimmenos та Biao продемонструвала розвиток підходів до непрямої дискримінації, диференційованого ставлення та перевірки пропорційності обмежень, натомість справа M.S.S. засвідчила, що формальна наявність процедури оскарження не гарантує її ефективності. Для вдосконалення законодавства запропоновано орієнтуватися на посилення незалежності наглядових інституцій, забезпечення реальної добровільності та прозорості згоди на обробку даних, розвиток дієвих процедур оскарження і формування судової практики, яка враховує не лише формальний зміст правових норм, а й їх фактичний вплив на становище різних категорій осіб