Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ

Використання інформаційно-комунікаційних технологій у шахрайських правопорушеннях ускладнює їх кримінально-правову кваліфікацію, зокрема у випадках, коли такі діяння необхідно відмежувати від суміжних кримінальних правопорушень. Тому метою дослідження було визначення критеріїв оцінювання шахрайства, вчиненого з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а також встановлення підходів до його розмежування із суміжними кримінальними правопорушеннями. У дослідженні використано формально-юридичний метод, аналіз судової практики та концептуальне моделювання. Проаналізовано кримінально-правові ознаки шахрайства та особливості їх вияву у випадках використання інформаційно-комунікаційних технологій. Цифрові засоби не змінюють базових юридичних характеристик шахрайства, а лише змінюють практичний спосіб реалізації обману, зловживання довірою та передачі майна. Проаналізовані судові рішення продемонстрували особливості відмежування шахрайства від крадіжки, несанкціонованого втручання в інформаційні системи, незаконного використання платіжних інструментів та використання ідентифікаційних даних іншої особи. Для кримінально-правової кваліфікації визначальним є не сам факт використання цифрових технологій, а їх роль у заволодінні майном, волевиявлення потерпілого та спосіб вибуття майна з його володіння. У дослідженні визначено п’ять критеріїв такого розмежування: волевиявлення потерпілого, підстава передачі майна, функція цифрового інструменту, час і спосіб отримання майна, а також первинний умисел особи, яка вчинила правопорушення. Запропоновано алгоритм кваліфікації цифрових форм шахрайства, який передбачає послідовне встановлення факту використання цифрових засобів, інформаційного впливу, його впливу на майнове рішення потерпілого, способу вибуття майна з його володіння, функції цифрового інструменту та первинного умислу правопорушника. Отримані результати можуть бути використані слідчими, прокурорами та судами під час кримінально-правової кваліфікації цифрових форм шахрайства, а також під час розроблення методичних рекомендацій щодо розмежування шахрайства із суміжними кримінальними правопорушеннями